- роззявлений
- -а, -е, розм.1) Дієприкм. пас. мин. ч. до роззявити.2) у знач. прикм. Відкритий, розтулений, перев. широко (про рот, пащу і т. ін.). || Відкритий, відчинений (зазвичай широко – про ворота, двері і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
